Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимотувати

Вимотувати, -тую, -єш, сов. в. вимотати, -таю, -єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 172.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОТУВАТИ"
Бобище, -ща, м. Ув. отъ біб. ЕЗ. V. 149.
Добуття́, -тя, с. = Добування. Черном.
Запишні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = запишатися. Аф. 432.
Зголодра́біти, -бію, -єш, гл. Обнищать, обѣднѣть.
Кривоокий, -а, -е. Косоглазый.
Ламанці, -ців, мн. = шулики 1.
Мерзе́но нар. Гадко, мерзко, омерзительно. Як вість така прийшла до Турна, то так мерзено іскрививсь, що тварь зробилась нечепурна. Котл. Ен. VI. 63.
Похрумчати, -мчу, -тиш, гл. = похрумтіти.
Пригіст, госту, м. Привѣтствіе. Шутка зачинає відгравати на пригіст. Федьк.
Світитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Свѣтиться, издавать свѣтъ. Він світиться, як сонце. 2) Просвѣчиваться. Сорочка так виносилась, що аж світиться. ре́бра світяться. Очень худъ. КС. 1882. X. 36. 3) безл. Быть свѣту, быть освѣщеннымъ, свѣтиться, горѣть. Приходить він до теї горальні, аж там світиться. Рудч. Ск. І. 87. І досі ще в їх світиться, — все не лягають.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.