Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розволочити

Розволочити, -чу́, -чиш, гл. 1) Розволокти. 2) — кого. Пріучить кого ходить куда либо, шляться, избаловать. Шо вка мене молодого та й розволочіла. Не я тебе волочіла, та й не моя ненька, а чорнії мої очі, чівочка гладенька; не я тебе та й волочу, сам же сі волочиш, замісць іти в полонинку, гуляєш поночі. Шух. І. 198.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 36.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОЛОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗВОЛОЧИТИ"
Бумкати, -каю, -єш, гл. Извлекать басовые, густые звуки (на струнномъ инструментѣ).
Дво́рик, -ка, м. Ум. отъ двір.
Зле́гка нар. Слегка. Накинувши злегка свитину за плечі, іде до дівчини. Хата, 14. Ум. злеге́нька, злеге́сенька. Кв. II. 295. Пригортає злегесенька. Чуб. V. 1180.
Нагорі́ти Cм. нагоряти.
Розвертувати, -тую, -єш, гл. = розвертати. Иди на річку пери, не розгортуючи, не розвертуючи. Чуб. V. 739.
Розщипати Cм. розщипувати.
Скіраний, -а, -е. Кожаный. Уберайтеся борзенько у постоли скіранії. Гол. І. 152.
Улошний, -а, -е. Уличный. Хто його знає, — чи то його прізвище зроду таке, чи улошне. Г. Барв. 516.
Фалатє, -тя, с. соб. Лохмотья. Желех.
Шиць меж. Скокъ. Коли се жаба шиць у воду. Чуб. I. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗВОЛОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.