Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Глибоченько нар. Ум. отъ глибоко.
На́ї́док, -дку, м. 1) Яство. Перед дівчиною напитки, наїдки. 2) Насыщеніе. на́ї́дку, як з хро́ну. Этимъ нельзя наѣсться. По кавунах малий наїдок. Не ходиться о наїдок, але о покушання.
Нара́да, -ди, ж. Совѣщаніе.
Поетизувати, -зу́ю, -єш, гл. Опоэтизировать.
Приростати, -та́ю, -єш, сов. в. прирости, -сту, -те́ш, гл. Приростать, прирасти. А думка проклята марою до серця так і приросла.
Пурхати, -хаю, -єш, сов. в. пу́рхнути, -ну, -неш, гл. Порхать, порхнуть. Якась пташка пролетіла.... Я за нею, — вона й пурхне. Я пурхнула у хату.
Сорокатільник, -ка, сорокач, -ча, м. = сорокопуд.
Ускромадити, -джу, -диш, гл. Немного наскрести.
Чуманіти, -ні́ю, -єш, гл.
1) = чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Чуманіє в голові.
2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить.
