Досвіткува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть на до́світках.
Кваплення, -ня, с.
1) Торопливость, поспѣшность.
2) Прельщеніе.
Класти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. . 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7) — вариво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. 8) — ко́пу. Копнить. 9) — межу. Проводить межу. 10) — нитку. Забрасывать неводъ. 11) — присади. Прививать прищепы. 12) — скирту. Метать скирду, стогъ. 13) — хату. Строить избу, домъ. 14) — честь на собі. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. 15) — до міри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. 16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать.
Кушнирка и кушнірка, -ки, ж. 1) Промыселъ овчинниковъ, скорняковъ. 2) Жена скорняка.
Обтикати, -каю, -єш, сов. в. обтикати, -чу, -чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Обтикала всю голову квітками.
Побірниці, -ниць, ж. мн. = плоскінь.
Пообкладати, -да́ю, -єш, гл. Обложить (во множествѣ).
Росхвалитися Cм. росхвалюватися.
Уласкавлюватися, -влююся, -єшся, сов. в. уласкавитися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивляться, умилостивиться. Не журись! Може ще батько власкавиться — він же тебе жалує.
Шпарко нар. Прытко, скоро, быстро. Нуте, хлопці, швидко, шпарко. Вітер шпарко полетів. Безкостий Марко перепливе море шпарко.
