Вищати 2, -щу́, -щи́ш, гл. Визжать. Вона аж вищить.
Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Герґев, -ва, м. = кулешінник.
Гу́мен, -на, м. Игуменъ. Гумен у них був чоловік дуже побожний.
Кукурудз, -дза, м. Шишка хвойнаго дерева.
Пицура, пицю́ра, -ри, ж. Ув. отъ пика. Пицура — решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш.
Сестрина, -ни, ж. = сестра = сеструня. Була у мене старша сестрина, квіточка рожева на порі.
Скрикувати, -кую, -єш, сов. в. скрикнути, -ну, -неш, гл.
1) Созывать, созвать. Скрикніть ви сон з усіх сторон на рожденного і хрещеного риба Божого N.
2) Вскрикнуть. Ой мені лихо! — скрикнула молодиця.
Слід II, нар. Должно, слѣдуетъ. Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід.
Хилитати, -таю, -єш, гл. хитати. І над ними буйний вітер траву хилитає.
