Бігчи, бічи, біжу, -жиш, гл. = бігти.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Ґзунс, -су, м. = Глузд. Вона хоче роботу робить, та хазяйки з неї не буде, бо, ґзунсу нема.
Зва́дка, -ки, ж. Ум. отъ звада.
Козубня, -ні́, ж. = козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ум. козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки.
Москівщи́на и московщина, -ни, ж. Великороссія. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине.
Опас, -су, м. Небольшое мѣсто для пастбища въ саду или огороженномъ лугу.
Перун, -на, м. 1) Громъ. Бодай тебе перун забив темненької ночі. 2) Перунъ, божество древнихъ славянъ.
Усохти. Cм. Усихати.
Чотирогранястий, -а, -е. Четырехсторонний. По самій середині міста чотирогранястий пляц, де місто стає.
