Баланда, -ди, об.
1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ.
2) Вздорный болтунъ.
Калинонька, кали́ночка, -ки, ж. Ум. отъ калина.
Киця 2, -ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Ум. кициня, киця́тко.
Ліб, ло́ба, м. = лоб. Пани чубляться, а в мужиків ліб тріщить. Під носом косить пора, а в лобі й орать ні на що.
Літайча́, -ча́ти, с. Маленькая бабочка.
Маківни́к, -ка, м. Лепешка изъ меду и маку. Ум. маківничок. Тая бубличка їй дає, друга маківничка.
Очередити, -джу, -диш, гл. Остепенить, удержать. Оже не очередиш (сина), що хоч йому роби, а не очередиш.
Пищаль, -лі, ж. Пищаль. Семип'ядную пищаль підняв і орлам сизоперим кулю на подарунок подарував.
Теслювати, -люю, -єш, гл. Плотничать. Ой там теслі теслювали: комареві труну збудували.
Угорнути, -ся. Cм. угортати, -ся.
