Доцу́пити Cм. доцуплювати.
Жидю́га, -ги́, м. Ув. отъ жид.
Побіляти, -ля́ю, -єш, сов. в. побілити, -лю́, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Побілили... полотно.
Сівач, -ча, м. Сѣятель. Останнім сівачем, як і останнім орачем, був Опанас.
Угадьків, -кова, -ве Принадлежащій отгадчику.
Улляти, уллю́, -леш, гл. = улити. Красний, як го з воску улляв.
Утрунок, -нку, м. = тлунок.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
Хмельниччина и хмельнищина, -ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго.
Штукенція, -ції, штуке́рія, -рії, ж. = штука 4 и 5. Чи чули, яку він штукерію викинув в Острі?
