Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вучень

Вучень, -чня, м. = учень. О. 1862. І. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЧЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЧЕНЬ"
Батеньків, -кова, -ве Принадлежащій отцу, батюшкѣ. Чуб. II. 18. Первий же двір — свекорків, другий же двір — батеньків: Маркев. 139.
Безлюдувати, -дую, -єш, гл. Быть безлюднымъ. Верхній город після хмельнищини безлюдував. К. ЧР. 63.
Верем'я, -м'я, с. Хорошая погода. Шух. І. 81. 189. По слоті верем'я. Фр. Пр. 146.
Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити. Вх. Лем. 397.
Зашумува́ти, -му́ю, -єш, гл. Запѣниться.
Нарожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = народжувати. А як мене нарождала, — свою кров проливала. Грин. III. 690.
Насміхання, -ня, с. Насмѣшка. Левиц. Пов. 118.
Тий мѣст. = той.
Тюкання, -ня, с. Кричаніе тю.
Хлопченя, -няти, с. = хлопча. Ходіть лишень ближче, хлопченята, я по яблучку вам дам. МВ. (О. 1862. ІІІ. 69). Ум. хлопченятко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЧЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.