Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вучень

Вучень, -чня, м. = учень. О. 1862. І. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЧЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЧЕНЬ"
Відрочити Cм. відрочувати.
Гнилля, -ля, с. Гниль. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля. Ном. № 476.
Горла́й, -лая́, м. Человѣкъ съ сильнымъ голосомъ. Мнж. 178. Cм. Горлань.
Добенькетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Допироваться.
Жо́лоб, -ба, м. см. жоліб.
Золотастий, -а, -е. Золотистый. Не ховайсь, моя рибонько золотастая. Г. Барв. 74.
Наба́жний, -а, -е. Сильно желающій. Вх. Зн. 38.
Підгерстя, -тя, с. = підгейстер. АД. II. 27.
Повихолоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Простыть (во множествѣ).
Упороти, -рю, -реш, гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. батько гарячку впоро́в. Отець поспѣшилъ. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЧЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.