Відтикатися, -каюся, -єшся, сов. в. відіткнутися, -нуся, -нешся, гл. Откупориваться, откупориться. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла.
Ворина, -ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло.
Завіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. завія́ти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок.
Ковер, -вра, м.
1) Коверъ. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами.
2) Одѣяло. Ум. кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. Ночувало, моя матінко, під коверцем.
На-по́хопі, нар. = на-похваті. Стояв на-похопі заступ, а він його застукав.
Плазівка, -ки, ж. Палочка употребляемая при игрѣ въ плаза.
Припасти 2 Cм. припасати.
Смолівка, -ки, ж. Сосновая лучина.
Таборувати, -ру́ю, -єш, гл. Стоять лагеремъ.
Химерний, -а, -е. 1) Чудаковатый, причудливый, странный. Оттакий то Перебендя старий та химерний, заспіває, засміється, а на сльози зверне. Коли скінчиш ти вигадки химерні?
2) Вздорный. Химерні слова.
