Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

імовірний

Імовірний, -а, -е. Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМОВІРНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІМОВІРНИЙ"
Божевільно нар. Безумно, какъ сумасшедшій. Божевільно встромила очі у сірі шибки. Мир. Пов. І. 123.
Де́в'ять, -тьо́х, чис. Девять. Дев'ять пар волів. МВ. І. 61.
За́писочка, -ки, ж. Ум. отъ за́писка.
Зароботя́щий, -а, -е. Могущій хорошо зарабатывать, имѣющій хорошіе заработки. Найшовсь чоловік у прийми. Люде кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, й столяр, і чоботарь, — до всього здатний. Г. Барв. 264.
Маціпу́ра, -ри, об. = мацапура. К. МБ. II. 123.
Нама́цати. Cм. Нама́цувати.
Німиця, -ці, ж. Раст. Datura stramonium L. ЗЮЗО. І. 121.
Похававкати, -каю, -єш, гл. Покричать (о перепелѣ).
Похвальний, -а, -е. тиждень. Пятая недѣля великаго поста. Ном. № 425.
Самотяж нар. = самотужки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІМОВІРНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.