Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Дри́ґавка, -ки, ж. Руль.
Зга́дувати, -дую, -єш, сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Згадала баба дівера, що добрий був. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі.
Малолі́чний, -а, -е. Малочисленный. (Татари) що-весни по свіжій паші пускали свої загони скрізь по наших осадах, хапаючи людей необачних, або малолічних.
Опрягтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Умереть, околѣть. В сей день його отець опрягся, як чикилдихи обіжрався.
Пльондр, -ра, м.
1) Этажъ. Вікна в сьому домі на спідньому пльондрі Бог-зна колишні.
2) мн. Поперечныя балки (въ хатѣ).
Розування, -ня, с. розувати(-ся), -ваю(-ся), -єш(-ся), гл. = роззування, роззувати, -ся.
Росколина, -ни, ж. Разщелина, трещина. Вода в росколини лилася.
Тріп I меж. для выраженіи встряхиванія, дрожанія.
Хмара, -ри, ж.
1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла.
2) Множество, масса. Хмарою йдуть люде.
3) заходити в хмару. Фантазировать.
4) хмарою перейти. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Ум. хмарка, хмарочка, хмаронька. За сонцем хмаронька пливе. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки.
