Бехатися, -хаюся, -єшся, сов. в. бехнутися, -нуся, -нешся, гл. Падать, упасть съ шумомъ, грохнуться. Як би не вона, бехнулась би перед усіма.
Галера, -ри, ж. Гребной корабль, галера. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли.
Дале́ко нар. 1) Далеко. На Чорте море.... далеко поглядає. Добре далеко чутно, а ледаче ще далі. Далеко, як оком, сягнеш. 2) Долго. Ой високо соколові до неба літати, ой далеко козакові до осени ждати. Ум. Далече́нько. Далеченько обійшла од свого села.
Затина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, -тну́ся, -не́шся, гл. 1) Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. г. 2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, пріостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. 3) Останавливаться, остановиться въ разговорѣ, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Друге на речі дається, а як я... Якось Улита затнулась. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. 4) Только сов. в. Упорно стоять на своемъ; упорно продолжать что либо дѣлать. Не хочу, не поїду!... і затялась на сьому. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Дощ затявся. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. 5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся.
Зеленце́м нар. Въ незрѣломъ видѣ. Ей, обскубуть горох наш зеленцем? Арт.( . Саме погане діло, як ото зеленцем що небудь з огородини їсти — зараз почне тебе в отрунку різати.
Кватирувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом.
2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Москаль, що кватирував у нас.
Самовоз, -за, м. Промышленникъ, нанимающій сукновальную мельницу, для которой сукна самъ собираетъ у хозяевъ ихъ и затѣмъ самъ ихъ доставляетъ обратно.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. .
Христовий, -а, -е. Христовъ. Христова мучениця.
Чобан, -на, м. Деревянный сосудъ для молока.
