Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигонити

Вигонити, -ню, -ниш, гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОНИТИ"
Білогрудчик, -ка, м. Ум. отъ білогрудець.
Ґе́дзик, -ка, м. Ум. отъ ґедз.
Дощомі́р, -ру, м. Дождемѣръ.
Загморозди́ти, -джу́, -диш, гл. Глубоко воткнуть въ землю.
Затруси́ти Cм. затрушувати.
Зи́з, -за, м. 1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. Ном. № 8546. зи́зом диви́тися. Искоса посматривать.
Кисетина, -ни, ж. = кисет. Кладе чапко гроші в кисетину. О. 1861. XI. Кух. 23.
Овіяти, -вію, -єш, гл. Обвѣять. Вітер каже: я прийду, твої сили овію. Гол.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився. Г. Барв. 448.
Таланити, -нить, гл. безл. Удаваться. Мені не таланить. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.