Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигонити

Вигонити, -ню, -ниш, гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. І. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. І. 194.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОНИТИ"
Гаталай меж., выражающее галопированіе лошади. Желех.
Грудо́к, -дка́, м. Ум. отъ груд.
Моло́дшати, -чаю(-шаю), -єш, гл. Дѣлаться моложе.
Накупи́ти Cм. накупати.
Нахромитися, -млюся, -мишся, гл. Наткнуться. Чоловік із скирды упав, та на вила й нахромився. Борз. у.
Недоїдок, -дка, м. Объѣдокъ. На столі стояли недоїдки вечері. Левиц. І. 248.
Неметкий, -а́, -е́ Неловкій, нешустрый; нескорый.
Піддубок, -бка, м. = піддубень. Чуб. V. 1183.
Підповнити Cм. підповняти.
Попереслухувати, -хую, -єш, гл. Выслушать (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.