Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Бубніти, -нію, -єш, гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як на дворі мокро.
Вальс, -са, м. = валець. Краков'яка оддирають, вальса та мазура.
Зашастува́ти, -ту́ю, -єш, гл. На дворі тихо все було... ніщо нігде не зашастує, осика листом не жартує.
Либо́й нар. = либонь.
Перешкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Перейти хромая.
Підшийник, -ка, м. = підчіпок.
Поклацати, -цаю, -єш, гл. Пощелкать зубами.
Попадатися 2, -даюся, -єшся, сов. в. попастися, -ду́ся, -де́шся, гл. Попадаться, попасться, быть пойману, захвачену. Попалася в лихі руки невірній дружині.
Чугай, -гая, м. Верхняя одежда, родъ свитки. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, — під чугай сховаю.
