Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Жартли́вість, -вости, ж. Шутливость. Дівоцька жартливість.
Зга́, зга́га, -ги, ж. 1) Изжога. №8163. Неначе згага запекла. 2) Жажда. Будеш серед бою згагою томитись, — я подам тобі з криниці водиці напитись.
Нахватитися, -хвачуся, -тишся, гл. Быстро явиться, подоспѣть. Нахватився до моці, та обі оці. аж тут і світ нахватився. Начало свѣтать. Світова зірочка нахватилась.
Плесно, -на, с. Плесна, плюсна, metatarsus. пле́сна. Плесневыя кости.
Понадсмикувати, -кую, -єш, гл. Надергать часть (во множествѣ).
Робітливий, -а, -е. = робітний 1. Чи хороша, чи вродлива, чи до діла робітлива?
Росторгнути, -ну, -неш, гл. Разсѣять, развлечь. Не расторгнет моєй туги найблизша родина.
Тпру! меж. Тпру, приказъ лошади остановиться.
Тулитися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій.
