Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигортати

Вигортати, -таю, -єш, сов. в. вигорнути, -ну, -неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців. Зміев. у. 2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово з-під польської руїни вигортає. К. Дз. 110.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 154.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОРТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОРТАТИ"
Викупати, -паю, -єш, гл. Выкупать.
Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
Змарнити, -ню́, -ни́ш, гл. = змарнувати. Змарнив худобу. Вх. Зн. 22.
Місце́вість, -вости, ж. Мѣстность. Желех.
Натовкти, -вчу, -че́ш, гл. 1) Натолочь. 2) Побить. Не раз, не два головоньку натовче. Чуб. V. 638.
Печеря, -рі, ж. = печера.
Поприскувати, -кую, -єш, гл. Пофыркивать. Ой на броду, броди пив сивий кінь воду. Кінь на воду та поприскує, удилами та побрязкує. Грин. III. 546.
Скліщуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. скліщитися, -щуся, -щишся = склінчатися. Вх. Зн. 63.
Сотничок, -чка, м. Ум. отъ сотник.
Терпкуватий, -а, -е. Терпковатый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОРТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.