Гаразд I нар. 1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. 3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. 4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду. 5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Ум. гараздненько. Сонечко гараздненько обитріе.
Дорогі́сінький, -а, -е. Въ высшей степени дорогой. Моя й матінко, моя й дорогісінька.
Застарцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Занищенствовать, начать ходить по міру. 2) Заработать нищенствомъ.
Зблужа́тися, -жаҐюся, -єшся, сов. в. зблуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Сбиваться, сбиться съ дороги. Та йде батько та з шляху зблужається.
Подзеленчати, -чу́, -чи́ш, гл. = подзеленькати.
Позахоплювати, -люю, -єш, гл. Захватить (во множествѣ). Де краща земля, то багачі позахоплювали.
Пузань, -ня́, м. = пузан.
Пучечок, -чка, м.
1) Ум. отъ пучок.
2) Букетикъ. Пучечок тіток.
Ранній, -я, -є. Ранній. Раннії сійба хоч не вродить, то із хліба не зводить. Рання пташка пшеничну клює, а пізня очки дере. Ум. ране́нький, ране́сенький.
Тріскач, -ча, м. Тотъ, кто трескается. въ загадкѣ — макъ. Батько дерев'яний, мама з глини, а діти тріскачі. Ум. тріскачик.
