Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виголос

Виголос, -су, м. Произношеніе; выраженіе. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОЛОС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОЛОС"
Байло, -ла, с. ? Какъ бранное слово: Позирни, байло! К. ПС. 57.
Вискирити, -ся. Cм. вискиряти, -ся.
Згодли́вий, -а, -е. = згідливий.
Зди́бочки, -чок, ж. мн. Употребл. въ выраженіи: на зди́бочках ходи́ти. Ходить на пальцахъ. Як спить, то ходять на здибочках. Г. Барв. 441.
Налюбува́тися, -бу́юся, -єшся, гл. = налюбувати.
Несталий, -а, -е. Непостоянный, измѣнчивый.
Покочистий, -а, -е. = покотистий. Покочиста дорога. Васильк. у.
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Пообід нар. Послѣ обѣда. О. 1862. І. 81.
Хвора, -ри, м. Болѣзнь? Пущу коника по двору свому тестеві на хвору. Чуб. ІІІ. 204.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОЛОС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.