Живе́ць, -вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанне для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга.
Завда́ти Cм. завдавати.
Заку́тий, -а, -е. Закованный. Закуті в пута неофіти.
Кобза, -зи, ж.
1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Він усюди вештається та на кобзі грає. На речах — як на кобзі.
2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Ум. кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає.
Мона́хиня, -ні, ж. = черниця.
Обрій, -рію, м. Горизонта.
Оплатити, -ся. Cм. оплачувати, -ся.
Плахітка, -ки, ж. Ум. отъ плахта.
Роздзвонитися, -ню́ся, -нишся, гл. Раззвониться.
Суголов'я, -в'я, с. = суголовок 2.
