Вихта, -ти, ж. Отработокъ натурою въ видѣ добавленія къ условленной денежной платѣ (при наймѣ земли).
Доситі́шати, -шаю, -єш, гл. Пожирѣть, потолстѣть. Я все буду пастись, та й доситішаю.
Желіпа́ло, -ла, м. 1) Медленно ядущій. 2) Крикунъ.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Лелі́тка, -ки, ж. 1) Металлическая блестка, пришиваемая на одеждѣ, церковн. облаченіи и пр. 2) мн. Головное украшеніе гуцулокъ: мелкія бляшечки вокругъ головы. Ум. леліточка. Ніхто не вгадає, що на гільцю сяє: золоті корхи верхи, срібні да леліточки. Употребляется какъ ласкательное слово: Ти ж моя леліточка!
Німещина, -ни, ж. Нѣмецкая земля. Бо ще разів три женюся к Німеччині, в Туреччині. В далекій стороні, в якій, — про те не знаю, — мабуть в Німещині, а може і в Китаю.
Поладитися, -джу́ся, -дишся, гл. Помириться. Вони сваряться та й поладяться.
Поясина, -ни, ж. = пояс. Поясина з ножем-колодієм у піхві. На козаку, бідному нетязі, три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмелевая.
Столітній, -я, -є. Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Ліс столітній тихим сном дрімає.
Тригубач, -ча, м. Губастый, съ большими губами.
