ковпак
Ковпак, -ка, м. 1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. 2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Ум. ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Том 2, ст. 262.