Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковнір

Ковнір, -ра, м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. Ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВНІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВНІР"
Брехало, -ла, м. Врунъ.
Вичуняти Cм. вичунювати.
Гайок, -йка, м. Ум. отъ гай.
Згля́нути, -ся. Cм. зглядати, -ся.
Новоженець, -нця, м. Новобрачный.
Пекарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься хлѣбопеченіемъ.
Повинути, -ну, -неш, гл. Нахлынуть. Фаля повинула, човен затопила. Гол. І. 184.
Поприносити, -шу, -сиш, гл. Принести (во множествѣ). Поприносили до його всіх недужих. Єв. Мр. І. 32.
Пошпай, -паю, м. Свѣжій снѣгъ, пороша. Шух. І. 235, 81.
Ровінь, -ню, м. Равнина. Вх. Зн. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВНІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.