Зажива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зажи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. Я горілки не заживаю. Зажиймо табаки. Гей, гості, що єсть — заживайте. 2) Испытывать, испытать. Жила в батька не рік, не два, — не зажила добра. роско́ші зажи́ти. Пожить въ роскоши, богатствѣ. Гей, хто хоче роскоші зажити, — гей, нехай іде до двора служити. 3) Пріобрѣтать, пріобрѣсти; зарабатывать заработать въ наймѣ. Мізерний був, хтілось то копійки зажити. Скільки це вже я в вас грошей зажила? сла́ви зажи́ти. Пріобрѣсти извѣстность, славу. Ой не знав козак, да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов орду бити. Зажили вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки. 4) — вік. Жить, пожить на счетъ чужого вѣка. Ти чужий вік заживаєш.
Лавровий, -а, -е. Лавровый.
Нака́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дѣтск.: Испражниться. 2) О великороссахъ: наговорить слова какъ: Прийшов кацап, подивився, накакав, накакав та й пішов.
Плугарь, -ря́, м. = плугатарь.
Попхенькати, -каю, -єш, гл. = попхикати. Нехай троха попхенькає, — буде лучче спати.
Почеркати, -ка́ю, -єш, гл. Исчертить линіями. Почеркав ножем, щоб зробити його шаршавим.
Прикохати, -хаю, -єш, гл. Присмотрѣть за чѣмъ, съ любовью позаботиться о всемъ необходимомъ (для дѣтей, животныхъ, растеній). На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня: і на ту хату нову, не біляну давно, неприбрату; на той город не скопаний, не обсіяний; той садок не прикоханий.
Сперед пред. Изъ-подъ, передъ, съ, отъ. Сперед моїх очей втік. Скікнув милий сперед очей, тільки вчула свист. Іван приймає сперед того коня сіно, а мясо ложить перед ним.
Узорити, -рю, -риш, гл. Увидѣть. Як узорне він свою милую, обнявся з нею, поцілувався.
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
