Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковтун

Ковтун, -на, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВТУН"
Білісінько нар. Совершенно бѣло.
Вс... Cм. ус....
Гукани́на, -ни, ж. Крики, окликанія.
Карпульці, -ців, м. мн. Блокъ въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 19. Cм. начиння.
Машке́ра, -ри, ж. Лягушечья шкурка зачарованной царевны, которую царевна можетъ снимать (въ сказкѣ). Радомысл. у.  
Млина́рський, -а, -е. Мельничій.
Налі́зти Cм. налазити.
Поопоганювати, -нюю, -єш, гл. = пообпоганювати.
Торбоноша, -ші, ж. Носящій торбу.
Тройчатка, -ки, ж. Плеть сплетенная въ три ремня или имѣющая три конца. Шейк. Тройчаткою всіх проганяв. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.