Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковиза

Ковиза, -зи, ж. Бочарный инструментъ для сгибанія обручей. Сумск. у. Ум. ковизка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВИЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВИЗА"
Боклатий, -а, -е. Пузатый, брюхастый. Желех.
Болісно. Cм. Болізно.
Вулишний, -а, -е. Уличный. Желех.
Двадцяті́рко чис. ум. отъ двадцятеро. Нема і двадцятірка индичат. Борз. у.
Дерка́чик, -ка, м. Ум. отъ деркач.
Ми́слонька, -ки, ж. = мисленька.
Накупи́ти Cм. накупати.
Позаймати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Г. Барв. 147. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги. Чуб. V. 321. 2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили. Рудч. Чп. 95.
Тяжиновий, -а, -е. Сдѣланный, сшитый изъ пестряди. Шейк.
Цілик, -ка, м. = цілина. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВИЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.