Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковалівна

Ковалівна, -ни, ж. Дочь кузнеца. Оце ж тобі, ковалівно,... опівночне обнімання. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛІВНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛІВНА"
Жи́течко, -ка, с. Ум. отъ жито.
Зобати, -ба́ю, -єш, гл. = дзюбати. Калину зобає, тяженько здихає. Чуб. V. 854.
Калинівка, -ки, ж. Настойка на калинѣ.
М'язі, -зів, м. мн. Мускулы. Вх. Пч. І. 14.
Нічичирк! межд. ні-гу-гу! Цыцъ! Кажи ти, Яремо, а ти, Хомо, нічичирк! О. 1862. VI. Костомар. 45.
Окрайчик, -ка, м. Ум. отъ окраєць.
Ріпниця, -ці, ж. Работница при нефтяныхъ шахтахъ.
Рожденець, -нця, м. Уроженецъ. Та він ще з дідів, з прадідів — рожденець харьківської губерні. Харьк.
Стожалля, -ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.
Стрічатися, -ча́юся, -єшся, гл. = стріватися. Стрічаються на Стрітення зіма з літом. Ном. № 521.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВАЛІВНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.