Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковальчук

Ковальчук, -ка, м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛЬЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛЬЧУК"
Бубна, -ни, ж. = ґуля. Черном.
Відливало, -ла, с. Ковшъ, которымъ выливаютъ воду изъ большой лодки (дуба). Мнж. 179.
Гро́зно, -на, с. 1) Виноградъ. Угор. 2) — ди́ке. Дикій виноградъ, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Дзьобенка, -ки, ж. = Дзьоблинка. Kolb. I. 36. Гол. Од. 68.
Засо́хтиCм. засихати.
Згі́нний, -а, -е. згінні дні. Дни, въ которые все сельское рабочее населеніе сгонялось на барщину. О. 1862. IV. 94.
Мужи́чий, -а, -е. Крестьянскій; мужичій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен. VI. 53.
Срем'я, -м'я, с. = стрем'я. КС. 1882. X. 24.
Суятниця, -ці, ж. Ж. р. отъ суятник. Желех.
Харапутно нар. Опрятно, чистоплотно. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВАЛЬЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.