Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковальчук

Ковальчук, -ка, м. = коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛЬЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВАЛЬЧУК"
Бичуватися, -чуюся, -єшся, гл. 1) = бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.
Бісів, -сова, -ве 1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів батько, бісові діти, бісова худоба, бісова тіснота и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п'є. Чуб. V. 1016. 2) бісове ребро. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. І. 140.
Доко́ра, -ри, ж. = докір. Мир. ХРВ. 269.
Заві́тувати, -тую, -єш, гл. Завѣщать. Духом високим... жив та й нам його завішував наги батько Тарас. О. 1862. III. 25.
Зашумува́ти, -му́ю, -єш, гл. Запѣниться.
Обчернити, -ню́, -ни́ш, гл. = обчорнити.
Рострясти, -су, -сеш, гл. = рострусити.
Табунників, -кова, -ве Принадлежащій табунщику.
Фарбування, -ня, с. Окрашиваніе, крашеніе. Желех.
Шашка, -ки, ж. Насѣк. Ephemera, обыденка. Вх. Уг. 276.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВАЛЬЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.