Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. І грім біди не б'є. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою.
Блекоторя, -рі, ж. 1) Дойная матка съ сосуномъ. 2) Ягненокъ, родившійся весною.
Блиснути, -ну, -неш, гл.
1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі.
Викарбувати, -бую, -єш, гл. Сдѣлать нарѣзки на деревѣ.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ.
За́дниця, -ці, ж. То же, что и запаска 1, называемая за́дницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попере́дниця. Заськи тобі, почитухо, заськи, без задньої запаски... на порозі зачепилася і задниця загубилася.
Засла́ти Ii, -ся. Cм. застилати, -ся.
Капнути Cм. капати.
Ладунка, -ки, ж. = ладівниця. Як надів ладунку, то взяв і чортову думку. Ум. ладуночка.
Пообкутуватися, -туємося, -єтеся, гл. Окутаться (о многихъ). Чого ви так пообкутувалися? Мороз же невеликий.
