Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Да́єден Кто нибудь.
Днесь нар. = Сьогодня. Днесь мені, а завтра тобі. Ум. Дне́ська, дне́ськи. Я днеська берізка зелена а завтра буду зрубана.
Доколі́нниці, -ниць, ж. мн. Родъ длинныхъ чулокъ у гуцуловъ.
Жере́бна прил. Жеребая (о кобылѣ).
Значний, -а, -е. 1) Значительный. Значная шість війська. 2) Видный, замѣтный. Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця. 3) Знатный. Значні пани і шляхетство. Чоловік значного роду. 4) = значкий. Значні гроші, значний віл.
Обіцятися, -ця́юся, -єшся, гл. Обѣщаться. Він мені обіцявся теличку, та хоч би свинку дав. Обіцявся всім дружкам по перстінку дати.
Почикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. порѣзать.
Шебенути, -ну, -неш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем.
Шолвія, -вії, ж. = шавлія. Посію шолвію зарані в неділю.
