Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Давани, -нів, м. мн. Мѣсто, гдѣ складываютъ сѣно и кормятъ имъ скотъ.
Здо́линок, -нку, м. Углубленіе почвы.
Іванчик, -ка, м. — золотий. Раст. Galium luteum.
Марципа́н, -ну, м. Родъ пирожнаго. Обійдеться циганське весілля і без марципанів.
Польща, -щі, ж. Польша. Не за вас се діялось, — давно колись, як панувала на Вкраїні в-двійзі Польща і Московщина.
Прикадок, -дка и -дку, м. Небольшая кадка.
Проскурина, -ни, ж. Раст.: a) Evonimus europaeus L. б) Evonimus verrucosus Scop.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ.
Торбина, -ни, ж. = торба 1. Хоч іду в гостину, то беру хліб в торбину. Ум. торбинка, торбинонька, торбиночка.
