Байдужен, -жна, -не. Кратк. форма отъ байдужний. Ніхто мене не жде і парубок мій байдужен.
Виточки, -чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть.
Желіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько.
За́дки нар. Задомъ (идти). Я до його, а він задки, задки.
За́мисл, -лу, м. Намѣреніе, умыслъ, замыслъ. Луччий розмисл, як замисл.
Затараба́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Забарабанить; застучать. Здалось, що як неначе ложками на лаві затарабанило; думаю, певно кіт. 2) Задѣвать, затащить.
Їхавиця, -ці, ж. Ѣзда. Ум. їхавичка. Де під'їхать, де пішки, — хоч би погана їхавичка.
Пасіка, -ки, ж. Пчельникъ. Хто має пасіку, той має мед. Ум. пасічка. Божу пасічку певно стереже.
Порубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Изрубить. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали.
2) Изранить клыками (о дикихъ свиньяхъ). Неповалений на місті кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубав пластуна, як не вспів схибитись.
Сміхота, -ти, ж. = сміховина?
