Багонник, -ка, м. Раст. Ledum palustre.
Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи.
Давно́ 2 нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було.
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Нет мене, сивий коню, горами, долами. 2) Полъ земляной. Як мертва на діл повалилась. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Склонив головочку низько до-долочку. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Журавлю́ка, -ки, м. Ув. отъ журавель.
Мо́ток, -тка, м. = міток. Як сестро, такій бути... чужі мітки одпрядаючи. Ум. мото́чок, мотошок. Мотошок ниток.
Обмацки нар. Ощупью.
Поскіпати, -па́ю, -єш, гл. Расколоть на лучинки для растопки. А чим у грубі роспалювати? — Оте соснове полінце поскіпай, то й роспалиш.
Хурман, -на, м. Кучеръ. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана.
Ціп I, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Брехати — не ціпом махати. 2) ціпи в'язати. Ссориться. 3) ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. 4) Порода большихъ грушъ. Ум. ці́пик.
