Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відговорити

Відговорити, -ся. Cм. відговорювати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОВОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОВОРИТИ"
Бузьок, -зька, м. = бузько 1. Вх. Пч. І. 16. Ум. бузьочок.
За́вжди нар. = завжде. Чи що зроблю, куди піду, завжди серце в тузі. Чуб. V. 277.
Зде́рти, -ся. Cм. здерати, -ся.
Надаре́мне нар. Напрасно, тщетно.
Оденьки Cм. оденки.
Охмання, -ня, с. Желаніе. У моєму охманню супереки йде. Г. Барв. 231.
Самарно нар. Вѣроятно, правдоподобно. Желех.
Тримання, -ня, с. Держаніе.
Угаяти, -ся. Cм. угаювати, -ся.
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. ІІ. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГОВОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.