Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Капуш, -ша, м. Насѣк. Melophagus ovinus.
Ліґерка, -ки, ж. Родъ верхней мѣщанской женской одежды.
Навишу́кувати, -кую, -єш, гл. Выискать (многое).
Оп'яніти, -ні́ю, -єш, гл. Опьянѣть.
Підхід, -хо́ду, м. Подходъ.
Покаламутити, -чу, -тиш, гл. Помутить.
Покощування, -ня, с. Наведеніе лакомъ, лакированіе.
Стукотнява, -ви, ж. = стукнява. Оця стукотнява та грюкотнява хоч кого вижене.
Ужити, -ся. Cм. уживати, -ся.
