Кончина, -ни, ж.
1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку.
2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина.
Коряк, -ка́, м.
1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та її тнуть коряками!
2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери.
3) = корець 3. Ум. корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать.
Однорілля, -ля, с. Разъ вспаханное поле; поле засѣянное послѣ однократной вспашки.
Підданка, -ки, ж.
1) Подданная.
2) Крѣпостная. Ум. підда́ночка. Ой пане, папочку, ведем тобі підданочку.
Піп, попа, м.
1) Попъ, священникъ. попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди.
2) пт. Fulica astra, лысуха черная.
3) Насѣк. = зеленяк 1, Cetonia aurata.
Піхтура, піхтуро́ю, нар. = піхом.
Скликанчик, -ка, м. Ум. отъ скликанець. На дзвіниці дзвонять у скликанчик.
Супоня, -ні, ж. Супонь, ремень, которымъ стягиваютъ хомутъ.
Тьмавий, тьмяний, -а, -е. 1) Тусклый. Тьмане скло.
2) Болѣзненный, блѣдный. У Петербурсі, кажуть, тьманий народ; чи то воно край такті?
Хворота, -ти, ж. = хвороба. Не дішов багатий до своєго двора, перестріла богача сильная хворота.
