Аву́л, -ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає.
Двули́чний, -а, -е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним.
Клохтіти, -хчу, -тиш, гл. Сильно кипѣть.
Коромолувати, -лую, -єш, гл. Учинять заговоръ. Коромолує з ним на Данила владика.
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться.
Криженька, -ки, ж. Ум. отъ кри́га.
Личи́на, -ни, ж. 1) Маска. 2) Бранное слово: образина. Дивися, пся його личина. Зла личина. Чортъ.
Мели́кати, -каю, -єш, гл. Издавать звукъ. Яка там тварь меликає?
Опаска, -ки, ж. Опасеніе. Без опаски спать лягли.
Помазок, -зка, м. = квач 1.
