Зага́та, -ти, ж. 1) Насыпь изъ навоза у канавы, служащая вмѣсто забора. 2) Стѣнка хлѣва, состоящая изъ двухъ параллельныхъ плетней на четверть или полъ аршина другъ отъ друга, промежутокъ между которыми набить соломой. 3) Вѣтви терновника или другого колючаго дерева, положенныя сверхъ плетня, чтобы препятствовать перелѣзать черезъ него. О 1861. VIII. 93.
Засмо́лювати, -люю, -єш, сов. в. засмоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Засмаливать, засмолить. Коли ти смолою засмолений, каже вовк, то дай і мені засмолити бік, а то собаки обідрали.
Захво́стуватий, -а, -е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий.
Мидза́тий, -а, -е. Съ толстыми отвислыми щеками, мордастый.
Мряч, -чі, ж. = мряка. Мряч упала.
Нако́шувати, -шую, -єш, сов. в. накоси́ти, -кошу́, -сиш, гл. Накашивать, накосить.
Обгорода, -ди, ж. Ограда, палисадъ. Обгороди да шанці робили.
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. У неї нога не сходить із почіпки. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Умітати, -таю, -єш, сов. в. умести, -ту, -теш, гл.
1) Вметать, вместь во что.
2) Выметать, выместь. Красно вметено перед світлоньков.