Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Завини́тель, -ля, м. Обвинитель. МВ.
Зада́ти, -ся. Cм. задавати, -ся.
И́ва, ви, ж. Ива. Salix Caprea L. ЗЮЗО. І. 134
Мисли́вець, -вця, м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. Рудч. Ск. II. 202. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. Борз. у. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. Мкр. Н. 7. 4) Гордецъ, своенравный. Вона як ганила чоловіків — мисливців, так ще гірше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити в сем'ї. МВ. ІІ. 84.
Моли́твяний, -а, -е. = молитвений. Молитвяна дитина. Н. Вол. у.
Понадуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. = понадиматися. Сим. 146.
Сходини, -дин, ж. Сходка, собраніе.
Тюпки нар. Рысцой. Він поїхав собі тюпки. Г. Барв. 15. Тюпки їдь, а то замучиш її. Грин. II. 100. Побіг тюпки. Черк. у.
Утрудняти, -няю, -єш, сов. в. утруднити, -ню́, -ниш, гл. Затруднять, затруднить. Желех.
Фарфурка, -ки, ж. Фарфоровая тарелка: вообще тарелка. Ой бо дворка та небога не вміє робити, тілько з кухні до покою фарфурка носити. Гол. II. 376.
Нас спонсорують: