Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Відважно нар. Отважно, смѣло.
М'я́вкати, -каю, -єш, м'явча́ти и м'явуча́ти, -вчу́, -чи́ш, одн. в. м'я́вкнути, -кну, -неш, гл. = нявкати, нявчати, нявкнути. Желех. Будеш м'явкав як той кіт. Грин. III. 653. Куниці кричать, м'явучать. Св. Л. 295.
Накруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. накру́тити, -шу, -шиш, гл. Причинять, причинить ущербъ, убытокъ. Купіть, каже, крашаночку! — А шо тобі за неї? — Та мене не обіжайте і себе не накрушайте. Мнж. 52.
Орудник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає. К. ЦН. 200.  
Повеселішати, -шаю, -єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. І. 9.
Подвіренько, -ка, Ум. отъ подвір'я.
Позасоромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Застыдиться (о многихъ). Позасоромлювалися наші дівчата.
Поскребти, -бу, -бе́ш, гл. Поскресть.
Появлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. появи́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Фарнагію! появись! Стор. МПр. 44.  
Улень, ульня, м. = улік. Ном., стр. 294, № 139.
Нас спонсорують: