Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глистюк

Глистюк, -ка, м. = глист. Левиц. Пов. 366.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИСТЮК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИСТЮК"
Безпечен, -чна, -не Кратк. форма отъ безпечний. Безпечен про небезпеку бував. К. Байк. 99.
Глеюватий, -а, -е. Глинистый. Глеювата земля.
Мертве́ць, -ця́, м. = мрець. Місяць світе, мертвець їде. Чуб.
Омірати, -ра́ю, -єш, гл. Замирать. Серце йому омірало. МВ. (О. 1862. І. 77).
Рейтар, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9.
Розмолоти, -мелю, -леш, гл. Размолоть. Чуб. І. 117.
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Спацір, -ру, м. = спацера. Вийшла вона раз на спацір. Чуб. II. 133.
Утьоком нар. = навтек.
Фай! меж. Употребл. въ выраж.: фай би му! — проклятіе, пожеланіе болѣзни, смерти. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛИСТЮК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.