Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глиця

Глиця, -ці, ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. 4) Въ крылѣ вѣтряной мельницы: каждое изъ поперечныхъ бревнышекъ, проходящихъ сквозь рамено, на которыхъ настлано крыло. (Залюб.). 5) Поперечная соединительная жердь, поперечное соединительное бревно, напр. въ боронѣ. Чуб. VII. 401. 6) = кладка. Гей там річка, через річку глиця. Макс. (1834) 96. 7) «Деревянная линейка съ закрѣпленнымъ концемъ и вырѣзомъ для наматыванія пряжи при плетеніи сѣтей». Вас. 187. 8) При тканіи ковра: линейки для раздѣленія верхнихъ и нижнихъ рядовъ основы ковра. Вас. 171. Ум. гличка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 290.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦЯ"
Вапняний, -а, -е. Известковый, изъ извести. Желех.
Вуголов, -ва, м. 1) Кожаная связь, которой въ цѣпѣ било прикрѣплено къ цѣповищу; части, охватывающія концы била и цѣповища, называются вилиці, а кольцо ихъ соединяющее ремінник. Шух. I. 166. 2) Часть уздечки, находящаяся на головѣ. Шух. I. 79.
В'ятер, -ра, в'ятір, -ра, м. = ятір. Ном. № 13437. Ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Люде в'ятірі просушували. Грин. II. 58.
Підпіччя, -чя, с. Углубленіе подъ печью. Сим. 129. Біленькі курочки з підпіччя глядять. Ном., стр. 292, № 64.
Порозбризкуватися, -куємося, -єтеся, гл. Разбрызгаться (во множествѣ).
Припекти Cм. припікати.
Розгорятися, -ряюся, -єшся, сов. в. розгорітися, -рюся, -ришся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. У печі вже розгоряється. Харьк. Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 371. 2) Быть въ жару. Г. Барв. 345. Гриць розгорівся, Гриць розболівся, прийшов четвер, вже Гриць помер. Чуб. V. 428.
Ручник, -ка, м. 1) = рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
Удихати, -ха́ю, -єш, сов. в. удихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Вдыхать, вдохнуть. Приміла б, — душу туди вдихнула, щоб йому до вподоби було. Г. Барв. 108.
Унімати, -маю, -єш, сов. в. уняти, уйму, -меш, гл. 1) Утихать, утихнуть. Стало синє море унімати. Та так воно унімало, як би ніколи не грало. КС. 1882. XII. 488. 2) Понимать, понять, раздирать, сообразить. Я чув крик на вгороді і вийшов з хати. Не уняв — чи бились, чи як, і хто з ким. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.