З'їзди́ти 2, -джу́, -ди́ш, сов. в. з'їхати, з'їду, -деш, гл. 1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з'їдеш на рівне. Ком. І. 7. 2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з'їхали у гостину кудись на чужу сторону. І. 97). З'їду я од вас, мамо. 3) з'їхати з глузду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з'їхав! 4) з'їхати ні на що. Разориться, обѣднѣть.
Зміток, -тка, м. Изношенный лапоть.
Летя́га, -ги, м. = нетяга. Ой гуляв, гуляв козак, бідний летяга, сім год і чотирі.
Лото́чок, -чка, м. Деревянная трубка, по которой мука идетъ изъ подъ жернова.
Нажва́катися, -каюся, -єшся, гл. Нажеваться, наѣсться.
Повдавлювати, -люю, -єш, гл. Вдавить, втиснуть (во множествѣ). Хлопець... повдавлював йому очі в ямки.
Полик 2, -ка, м. Вышитые наплечники женской сорочки. В кожної сорочки з поликами. Полики шовкові лосняють, літа мої минають.
Прихнути, -ну, -неш, гл. = пирхнути 1.
Схизма, -ми, ж. Расколъ, ересь; названіе иновѣрцевъ у католиковъ.
Хропати, -паю, -єш, гл. Ударять со звукомъ, бросать.
