Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глицарь

Глицарь, -ря, м. Палка, которою мѣшаютъ известь въ творилѣ. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦАРЬ"
Зака́йок, -йку, м. = закальок.
Здригну́тися, -гну́ся, -не́шся, гл. = здрігнутися.
Обв'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. обв'язатися, -жуся, -жешся, гл. = об'язуватися, об'язатися.  
Обідранець, -нця, м. Оборванецъ. Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки. Ном. № 12485.
Обпивало, -ла, м. Много пьющій. Рудч. Ск. II. 84.
Панщинонька, -ки, ж. Ум. отъ панщина.
Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна. МВ. (О. 1862. III. 98).
Поперекривляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перекривити, но во множествѣ.
Упхнути Cм. упихати.
Шльонск, -ку, м. Силезія.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛИЦАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.