Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глицарь

Глицарь, -ря, м. Палка, которою мѣшаютъ известь въ творилѣ. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИЦАРЬ"
Довгохво́стя, -ті, ж. Длиннохвостое существо. У гості до довгохвості ( = до чортяки). Ном. № 14106.
Жовто́брюха, -хи, ж. пт. Желтобрюшка, овсянка, Motacilla citreola. Ум. жовто́брюшка.
Кромка, -ки, ж. хліба = окраєць хліба. Вх. Уг. 247.
Остюкуватий, -а, -е. Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11.
Перепійщина, -ни, ж. Подарки, дающіеся новобрачнымъ во время перепою 1. Kolb. І. 319.
Подуванитися, -нюся, -нишся, гл. Подѣлиться.
Попідгризати, -за́ю, -єш, гл. Подъѣсть, подгрызть. Щось капусту попідгризало, — невже миші так укинулися, що й по городах єсть? Славяносерб. у.
Росхлипатися, -паюся, -єшся, гл. Расплакаться.
Сокотач, -ча, м. Сторожъ. Вх. Зн. 65.
Туркотати, -чу́, -чеш, гл. 1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. Левиц. І. 113. 2) Ворчать. 3) Твердить одно и то же. 4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Гол. III. 464. Барабан туркоче. Мир. ХРВ. 145.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛИЦАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.