Відвертатися, -таюся, -єшся, сов. в. відвернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. 2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки.
Духове́нство, -ва, с. Духовенство.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Був собі чоловік, — Остапом звався. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться.
Неслід нар. Не слѣдуетъ, неприлично.
Подогодовувати, -вую, -єш, гл. Вскормить (многихъ).
Рогожовий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогожи.
Садовничка, -ки, ж. Жена садовника.
Стоком нар. Ловко, проворно.
Ткнути, ткну, ткнеш, гл.
1) Сдѣлать уколъ чѣмъ нибудь острымъ.
2) Тронуть. Вже свяченого не ткне удруге.
Удонити, -ню, -ниш, гл. 1) = удолити. Якого удонили хліба, такий і їжте. 2) Удѣлить. Оце удонили, як льоду.
