Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бранець

Бранець, -нця, м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 92.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРАНЕЦЬ"
Бая, баї, ж. Родъ сукна. Я зробив собі плащ з баї. Шейк.
Блазник, -ка, м. Ум. отъ блазень.
Братій, -тія, м. = брат. Желех. Ум. братієчко. Желех.
Дряпа́к, -ка́, м. 1) Царапина, 2) Машина-экстирпаторъ. 3) Истрепавшійся вѣникъ. 4) мн. = ожина. Шух. І. 18.
Нацупити Cм. нацуплювати.
Підбити, -ся. Cм. підбивати, -ся.
Підполковник, -ка, м. Подполковникъ. Рудч. Ск. II. 81.
Потряска, -ки, ж. Родъ танца. Вх. Лем. 454.
Призвісливий, призвісний, -а, -е. Предвѣщающій. Павлогр. у. Сич — се призвісне. Волч. у.
Тройчаки, -ків, м. мн. Вилы съ тремя зубьями. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.