Висквирятися, -ряюся, -єшся, гл. = вискирятися. Сонечко висквирилось.
Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш?
Жма́ки, -ків, ж. мн. Выжимки. Жмаками з буряків добре годувати худобу.
Загнуща́тися, -ща́юся, -єшся, гл. Пренебречь. Чи батьками отті німці загнущались, що чуприни вражі діти одцурались.
Зажо́хнутися, -нуся, -нешся, гл. Издохнуть отъ жары (о жирныхъ животныхъ). Як добре вгодована свиня, а спека та далеко гнати, то й зажохнеться. Иронически говорится и о толстомъ человѣкѣ.
Кряжити, -жу, -жи́ш, гл.
1) Усердно работать, не разгибая спины.
2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його.
Мущи́рь, -ря, м. 1) Мортира. Густо заставлені гарматами і мущирями. 2) Ступка, толчея. В мущирі сіль товче.
Обметиця, -ці, ж. 1) Остатки муки на жерновахъ и ящикѣ, покрывающемъ ихъ, обыкновенно обметаемые. ухопив як собака обме́тиці. Потерпѣлъ неудачу. 2) Родъ вышивки.
Слюзувати, -зу́ю, -єш, гл. Плакать часто. Воно усе було слюзує та й слюзує, і день, і ніч.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Бог старий господарь. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Упадемо матері старенькій крижем до ніг.