Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почет

Почет, -чту, м. Свита. За ним шляхетний почет виступає. К. МБ. II. 120.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧЕТ"
Байстер, -ра, м. = байстрюк. Аф. 292.
Бздун, -на, м. Часто испускающій вѣтры (Cм. бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно. Кременч. у.
Дере́вля́, -лі, ж. = Деревня 2.
Каптити, -пчу, -ти́ш, гл. Капать. З носа каптить. О. 1861. XI. Свидн. 68. Cм. капотіти.
Надлама́ти Cм. надламувати.
Перхати, -хаю, -єш, гл. Порхать. Желех.
Прибрехати Cм. прибріхувати.
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Росівниця, -ці, ж. Родъ кушанья. Шух. І. 141, 142.
Чапко нар. 1) Усердно. 2) Скоро, поспѣшно. Кладе чапко гроші в кисетину. О. 1861. XI. Кух. 23. Ум. чапке́нько. Побіжу лиш, чапкенько попереду. О. 1861. X. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧЕТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.