Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гноїння

Гноїння, -ня, с. 1) Гноеніе. 2) Унаваживаніе, удобреніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНОЇННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНОЇННЯ"
Батеньків, -кова, -ве Принадлежащій отцу, батюшкѣ. Чуб. II. 18. Первий же двір — свекорків, другий же двір — батеньків: Маркев. 139.
Бідувати, -дую, -єш, гл. Бѣдствовать, терпѣть несчастье. П'є п'яниця неділю.... п'є п'яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.
Буркут, -та, м. Вьющій ключъ, источникъ кислой минеральной воды. Шух. І. 16, 17.
Гармій, -мія, м. Обманщикъ (о евреяхъ). ЕЗ. V. 151.
Змити, -ся. Cм. змивати, -ся.
Знимка, -ки, ж. Льстивая женщина, подлиза. Подольск. г.
Осквернятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оскверни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Оскверняться, оскверниться. Вх. Зн. 45.
Панча II, -чати, с. = паненя. Вх. Лем. 446.
Поглинути, -ну́, -не́ш, гл. Проглотить. Згинули, мов їх земля поглинула. Бодай вас свята, земля поглинула живими! — проклятіе. Левиц. ПЙО. І. 369.
Цундрій, -рія, м. Оборвышъ, крайній бѣднякъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГНОЇННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.