Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Без вірного друга великая туга. Прошу тебе, милий, вірними словами. 2) Истинный, дѣйствительный. 3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Дербува́ти, -бу́ю, -бу́єш, гл. = Дербати.
Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Допи́сувати, -сую, -єш, сов. в. дописа́ти, -пишу́, -шеш, гл. 1) Дописывать, дописать. 2) Корреспондировать.
Кубичний, -а, -е. Кубическій.
Левадний, -а, -е. Относящійся къ леваді.
Міркува́тися, -куюся, -єшся, гл. 1) Соображаться съ чѣмъ, примѣняться къ чему. 2) Удерживаться, воздерживаться.
Підмет, -ту, м. 1) Грядка. 2) Конопляникъ. Ум. підметець.
Поплямкати, -каю, -єш, гл. Почавкать (губами).
Шкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ.
