Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вивівати, -ва́ю, -єш, сов. в. вивіяти, -вію, -єш, гл. 1) Вывѣвать, вывѣять. Аф. 324. 2) Провѣвать, провѣять. Желех. (Пшеницю) помолотити, вивіяти. Гн. II. 165.
Дров'яни́й, -а́, -е́. Дровяной, изъ дровъ. Дров'яний жар у печі. Конст. у.
Златогла́в, -ву, м. = злотоглав. Паювали... златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Оксамити, златоглави будемо носити. К. МБ. X. 5.
Квилля, -ля, с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини. Мил. 27.
Підстовба, -би, ж. = стовба 1.
Приголублювати, -люю, -єш, сов. в. приголубити, -блю, -биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. Н. П. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298.
Пробуркати, -ся. Cм. пробуркувати, -ся.
Риляч, -ча, м. Животное съ рыломъ, кабанъ. Рудч. Ск. І. 22.
Шушукати, -каю, -єш, гл. Шептать, шептаться.